Головна » Статті » Новини » Технічні види праці

День учителя - жіноче свято
Перша неділя жовтня. Працівникам системи освіти та батькам школярів не потрібно зайвий раз пояснювати, що це за день. До цього дня готуються заздалегідь, радуючи продавців квіткових кіосків і сувенірних лавок. 

Цього дня навіть найзапекліші скептики та критики говорять добрі слова про вчителів. Про своїх учителів і про вчителів своїх дітей.

Цього дня у всій країні величезна кількість чудових, розумних, дбайливих жінок приходить на роботу при повному параді й відчуває себе іменинницями. Величезна кількість жінок і зовсім небагато чоловіків. Гендерна диспропорція в сфері шкільної освіти величезна.

Чоловіків-вчителів майже немає. Здається, кілька років - і вони зникнуть зовсім. Справа навчання і виховання - в руках жінок. На них - і вся відповідальність. Їм дістаються всі закиди від незадоволених.

Напередодні професійного свята Інститут Горшеніна провів всеукраїнське соціологічне опитування на тему "День учителя в Україні". На питання "Як ви вважаєте, чи престижна професія вчителя в наш час?" більшість респондентів - 74,1% - відповіли негативно. І тільки кожен п'ятий вважає професію вчителя престижною.

Навряд чи ці дані можуть когось здивувати. Низький рівень заробітної плати, високий рівень відповідальності та навантажень, застаріла матеріальна база багатьох шкіл України - ось неповний перелік тих факторів, що аніяк не сприяють зростанню престижу вчительської праці.

Останнім часом відзначають також прикрий факт збільшення соціальної прірви між учителем і учнем. Це, в основному, стосується столичних шкіл і шкіл міст-мільйонників. Настав час, коли багато учнів дивляться на своїх вчителів зверхньо та не сприймають їхній авторитет. Причина цьому - майнове розшарування українського суспільства та збій в системі ціннісних орієнтирів українців.

Протягом усіх років незалежності на всіх рівнях говорять про необхідність підвищення престижності вчительської праці, про систему мотивації для молоді, яка обере в майбутньому цю професію. Однак за всі ці роки істотних змін не відбулося. Приємні винятки спостерігаються на рівні окремих шкіл, як правило, спеціалізованих, а також експериментальних майданчиків.

Головна проблема кадрової політики у вітчизняній шкільній освіті полягає у відсутності соціальних і кар'єрних "ліфтів" для вчителя. Застарілі звання на кшталт "Заслужений учитель" звучать дуже по-радянськи та не надають відчутних привілеїв. Для того, щоб поліпшити свій матеріальний добробут, учителі змушені збільшувати собі навантаження - і без того чималу кількість робочих годин. Часто це шкодить якості викладання, шкодить здоров'ю вчителя.

Мабуть, до питання підвищення престижності вчительської праці, державі і профільному міністерству слід підходити більш інноваційно. По-перше, не зайвим буде проаналізувати ефективний досвід найближчих сусідів, наприклад Польщі - в 1999 році там було успішно проведено реформу освіти, яка, серед іншого, містила й комплекс заходів, спрямованих на мотивування та можливості кар'єрного зростання шкільних вчителів з відповідним і відчутним зростанням доходів.

Можливо, шлях до збільшення оплати вчительської праці - у диверсифікації витрат на освіту. Така диверсифікація передбачає розподіл бюджетного тягаря між державою і регіонами, створення регіональних і міських опікунських рад, куди входили б як представники місцевих органів влади, так і представники бізнес-структур, великих державних і приватних компаній, які стурбовані реалізацією програм корпоративної соціальної відповідальності.

За умов впровадження розумного державного підходу в цій сфері, професія вчителя має всі шанси стати набагато привабливішою, в тому числі й для молоді. Поки ж все тримається на самовідданих жінках, які, незважаючи ні на що, вміють добре виглядати та гідно виконувати свою роботу.
За матеріалами: Освіта.ua
Категорія: Технічні види праці | Додав: wowanchuk (2011/Жов/03)
Переглядів: 1016 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]