Головна » Статті » Методичний матеріал » Обслуговуючі види праці

5 клас Тема: Планування роботи з виготовлення виробу. Складання послідовності технологічних операцій. Добір матеріалів.

Тема: Планування роботи з виготовлення виробу. Складання послідовності технологічних операцій. Добір матеріалів. Виготовлення деталей аплікації  (за шаблоном). Копіювання малюнка на основу.

 

Мета: ознайомити учнів з технологією виго­товлення аплікацій;

 

виховувати акуратність і точність при виконанні вишивальних робіт.

 

Обладнання: вироби з аплікаціями, ілюстра­ції з журналів, п'яльця, голки, ножиці, нитки, лінійка, тканини.

 

Основні поняття: технологія виготовлення виробу, лекала, оздоблювальні шви.

 

Тип заняття: комбіноване.

 

Хід заняття

 

  1. Організаційний момент.
  2. Актуалізація опорних знань та вмінь.

 

  1. Розказати про історію народної вишивки.
  2. Що називається аплікацією?
  3. Перерахувати інструменти для вишивання, розказати правила безпечної роботи з ними.
  4. Які матеріали використовують при виготовленні аплікації?
  5. Як готують тканину для аплікації?

 

  1. Вивчення нового матеріалу з практичним закріпленням.

 

  1. Види аплікації з тканини і волокнистих матеріалів.

Якщо вірити французькому філософу-просвітителю, літератору і мис­тецтвознавцю Дені Дідро, то тільки уявлення допомагає нам триматися на плаву. Бо без цієї якості не можна бути ні поетом, ні філософом, ні мислячою істотою, ні просто людиною... Люди­на, яка зовсім утратила таку здатність, була би, за його переконанням, просто тупицею.

За твердженням німецького філосо­фа Емануїла Канта (XVIII ст.), людські фантазії продовжуються аж до самої могили і без них ми не змогли б скраси­ти нашу самотність.

Може, праві мислителі минулого? Може, якраз латка у вигляді зайця і не дозволяє нам стати вовком? Адже кожний вид творчості, а в особливості прикладної, починається з малого — з клаптикової ковдри, що з'явилася на твоїх очах із-під бабусиних рук із зви­вистою кольоровою ниткою...

Потім уже приходить уміння, знан­ня, майстерність, які допомагають упо­ратися із найсміливішими задумами. Утілюючи ці фантазії в життя, ми роз­палюємося — і вже не ми шукаємо сили, а сила знаходить нас.

Єдине побажання — ніколи не забувати слів великого Гете про те, що немає нічого страшнішого за силу уяви без смаку. Аплікація дає необмежений простір для фантазії. Мистецтво її ство­рення захоплює.

Аплікація — вид художнього оформлення виробів, коли на основній тканині відповідно до узору нашива­ють клаптики тканини іншого кольору або волокнистого вмісту. Походить ця назва від латинського слова application — прикладання, приєднання.

Аплікація — це давнє ремесло оздо­блення одягу — дає необмежений про­стір для фантазії. У вправних руках талановитої майстрині аплікація стає мистецтвом, а ще її можна виконати практично з будь-якого матеріалу.

Крім фігурних аплікацій, вирізаних з тканини або шкіри, можна застосову­вати мереживо або ж стрічки. Лелітки, бісер, стеклярус підкреслять багатство тканини, відтінять її фактуру, перегу­куватимуться з фурнітурою, нададуть виробу розкоші такої, як у справжньо­го витвору мистецтва. Саме оздоблен­ня, розставляючи актуальні акценти, перетворює виріб найпростішого крою в унікальний художній витвір. Так народжується мода, так твориться вбрання для тих, хто знається на сти­лі. Крім того, надзвичайно красиви­ми є оформлені аплікацією предмети домашнього вжитку: скатертини, кили­ми, панно, подушки, а також аксесуа­ри, сумки тощо. Сміливість, фантазія, смак та слушні рекомендації з вико­нання найрізноманітнішої аплікації — ось рецепт виготовлення неповторних моделей.

 

Види аплікації

 

Залежно від вибору матеріалу аплі­кацію поділяють на такі види:

  1. аплікація з природних матеріалів (аплікація соломкою, аплікація засушеними рослинами, апліка­ція тополиним пухом, аплікація з цілих форм рослин та інших при­родних матеріалів);
  2. аплікація з паперу;
  3. аплікація з тканини і волокнистих матеріалів;
  4. аплікація зі шкіри.

Більш детально зупинимося на аплі­кації з тканини і волокнистих матеріа­лів.

Матеріали та інструменти для аплікації

Для аплікації використовують різ­ні, навіть дуже маленькі, шматочки тканини та іншого матеріалу (крепде­шин, оксамит, сукно, шовк, полотно, шерсть, шкіра, сап'ян, драп, повсть, шнури, тасьма, бісер, фетр, атлас, лелітки).

Основна тканина (фон) — це ткани­на, на яку накладають аплікацію. Фон має бути більш щільним, ніж факту­ра, матеріал самої аплікації. Як осно­вну тканину (фон) можна використати полотно, бархат, сукно, твид світлих, неяскравих тонів. Для аплікації краще застосовувати щільні несипучі ткани­ни. Треба стежити за тим, щоб напря­мок нитки тканини вирізуваних дета­лей і фону був однаковим.

Інструментами для виготовлен­ня аплікації служать ножиці, голки, п'яльці, лінійка.

Підготовка тканини

 

Спочатку всі тканини потрібно випрати, щоб вони не давали усад­ку в готовому вигляді, перевірити на міцність фарбування. Пруг обов'язково обрізають. Бавовняні тканини обов'язково підкрохмалюють, а інші обробляють желатином. Для цього 30 г желатину розчиняють віл води, просочують ним виворітний бік цупкої тканини і дають висохнути. Після вису­шування сукно й тканину необхідно злегка пропрасувати, а штучне хутро та плюш у вологому вигляді закріпи­ти кнопками на дошці без прасуван­ня, щоб не порушити структуру вор­су, і тільки після висихання вирізати потрібні клаптики.

 

Техніка виконання аплікацій

 

  1. На столі розкладають випрасувану основну тканину (фон).
  2. Переносять на неї потрібний малю­нок, після чого всі окремі деталі малюнка переводять на щільний папір і вирізають їх ножицями.
  3. Потім вирізані викрійки (лекала) накладають на клаптики ткани­ни потрібного кольору, обводять по контуру олівцем і вирізають їх. Залежно від узору і призначення виробу клаптики тканини можуть бути одного або різних кольорів.
  4. Після того як усі деталі вирізано, їх накладають на основну тканину (фон) за малюнком і прикріплюють шпильками, потім приметують по контуру швом «уперед голкою». Пришивати треба від середини деталі, поступово просуваючись до країв.
  5. Обшиваємо контур деталі малюнка оздоблювальними швами: стебло­вим, ланцюжком, петельним, швом «козлик», «через край» та іншими.

 

Техніка обшивання аплікації ручними швами

1. Вирізані мотиви аплікації при­метати до деталі, яка заправляється в п'яльці, і обшити вручну: а)  петельним швом. Проколюють гол­кою обидві тканини (основу-фон і тканину з аплікацією) і голку виво­дять до краю аплікаційної тканини тільки через основу-фон;

б) швом «зиґзаґ», що виконується назад голкою. Робота просуваєть­ся справа наліво. У нижній час­тині голка проколює наскрізь дві тканини (основну й аплікаційну), а у верхній частині — тільки осно­вну тканину поруч із краєм апліка­ції;

в) швом «козлик». Робота виконуєть­ся справа наліво (до себе). У нижній частині голка захвачує й основну, і аплікаційну тканини, а у верхній частині шов проходить тільки по основній тканині поряд з краєм аплікації;

г) несипучі тканини і матеріали можна закріпити швом «через край». Залежно від навиків робо­та вишивається: зліва направо або справа наліво. Робиться прямий прокол голкою через два шари тка­нини й аплікації, у верхній час­тині — через один шар основної тканини.

Краї аплікації можна обшити також швами (стебловим, тамбурним, гладдю), шнуром потрібної товщини і кольору (шнур пришивають два рази, прихвачуючи його спочатку з однієї сторони, а потім з другої); кольоровою пряжею; бісером.

  1. Технологія виготовлення аплікації з тканини і волокнистих матеріалів .

 

Розповідь учителя.

 

Аплікація (накладне шиття) — вид художнього оформлення виробів, коли на основній тканині відповідно до узору нашивають клаптики тканини іншо­го кольору або волокнистого вмісту. Походить ця назва від латинського слова application — прикладання, приєднання. Аплікація дає необмежений простір фантазії. Мистецтво створення її захоплює.

 

Послідовність виконання аплікації.

 

На столі розкладають випрасувану основну тканину (фон), переносять на неї потрібний малюнок, після чого всі окремі деталі малюнка переводять на щільний папір і вирізають їх ножицями. Потім вирізані викрійки (лекала) накладають на клаптики тканини потрібного кольору, обводять по контуру олівцем і вирізають їх. Залежно від узору і призначення виробу клаптики тканини можуть бути одно­го або різних кольорів.

 

Після того як усі деталі вирізано, їх накладають на основний фон тканини за малюнком і прикріплюють шпильками, потім приметують по контуру швом «уперед голкою». Пришивати треба від середини деталі, поступово просуваючись до країв. Потім обшивають контур деталі малюнка оздоблювальними швами.

 

Практичні рекомендації:

 

  1. перед  початком  роботи  перевірити  тканину  на  міцність  фарбування, підкрохмалити, випрасувати;

 

  1. під час виконання аплікації стежити, щоб нитка основи на зразку тканини збігалася з нитками основної тканини;

 

  1. вирізаючи деталі, слід ураховувати сипучість тканини. Із сипучих тканин вирізають за контуром, відступивши 2-5 мм для підгортання краю, а з несипучих — вирізають чітко за контуром;

 

  1. приколювати і приметувати деталі треба від середини до країв, щоб не утворю­вались зморшки і перекоси;

 

  1. для обшивання аплікації можна використовувати нитки в тон тканини або контрастні.

 

 

 

 

Практична робота. Послідовність виконання аплікації.

 

  1. Учні працюють у групах. Використовують інструкційну картку «Технологія виготовлення аплікацій».

 

Інструкційна картка

Техніка виконання аплікацій

 

  1. На столі розкладають випрасувану основну тканину (фон).
  2. Переносять на неї потрібний малюнок, після чого всі окремі деталі малюнка переводять на щільний папір і вирізають їх ножицями.
  3. Потім вирізані викрійки (лекала) накладають на клаптики тканини потріб­ного кольору, обводять по контуру олівцем і вирізають їх. Залежно від узору і призначення виробу клаптики тканини можуть бути одного або різних ко­льорів.
  4. Після того як усі деталі вирізано, їх накладають на основний фон тканини за малюнком і прикріплюють шпильками, потім приметують по контуру швом «уперед голкою». Пришивати треба від середини деталі, поступово просуваю­чись до країв.
  5. Обшиваємо контур деталі малюнка оздоблювальними швами: стебловим, «ланцюжком», петельним, швом «козлик», «через край» та іншими.

 

  1. Закріплення нових знань та вмінь учнів.

 

Гра «Блеф-клуб».

 

Методичні рекомендації.

 

Гра може проводитися в усній або письмовій формі. Учням пропонується визначити правильні та помилкові твердження, позначивши їх значком « + » або «¾», якщо гра проводиться в усній формі — «так», «ні».

Підбиваючи підсумки, аналізую типові помилки, допущені учнями.

  1. Хроматичні кольори поділяються на теплі та холодні.
  2. Вишивку слід тримати на відстані 10 см від очей.
  3. При вишиванні промені світла повинні падати справа.
  4. У кожної голки є свій «особистий» номер: від 0 до 12.
  5. П'яльці бувають круглі, квадратні, прямокутні.
  6. Аплікація — вид художнього оформлення виробів кольоровими клаптиками тканини, попередньо вирізаними і нашитими на окремі елементи.

 

  1. Підсумки заняття.

Оцінюю результати роботи.

 

  1. Домашнє завдання.

Повторити пройдений матеріал.

Категорія: Обслуговуючі види праці | Додав: wowanchuk (2015/Лис/04)
Переглядів: 1352 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]