Трудове навчання в місті Мукачеві

Тема:Конструкційні матеріали та їх вибір. Кроткі відомості про текстильні волокна. Будова тканини (основа, піткання, пруг). Лицьовий і виворітний боки тканини.

Мета:засвоїти знання про види конструкційних матеріалів, які застосовуються для виготовлення виробів;

розвивати в учнів творчі здібності під час роботи з конструкційними матеріалами;

заохочувати до праці;

формувати позитивне ставлення до трудової діяльності.

Дидактичні засоби:таблиці з умовними позначеннями, конструк­ційний матеріал для виготовлення виробів.

Обладнання, інструменти та матеріали:зразки конструкцій­них матеріалів: деревина, метал, тканина, пластмаса.

Ключові слова:зносостійкий папір, пиломатеріали, жерсть, да­хова сталь, фольга, пластмаса, тканина.

Тип уроку:комбінований урок.

Хід уроку

1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань учнів.

• Що таке технічний рисунок?
• Які мірки потрібні для пошиття постільної або столової білизни?
• Які дані потрібні для виготовлення лекал?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда про конструкційні матеріали:

• З чого виготовляють меблі?

• Що можна виготовити з металу?

• Що можна виготовити з тканини?

• Що виготовляють із пластмаси?

4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.

За лісовими багатствами наша країна посідає одне з перших місць у світі. Значна територія її вкрита лісами, у яких росте понад 100 по­рід дерев. Деревина як сировина, використовується для різноманіт­них потреб (мал. 1).

Мал. 1. Деревина

Усі деревні породи поділяються на хвойні (ялина, сосна, модри­на, кедр, ялиця) і листяні (дуб, береза, бук, граб, осика, липа та ін.) Кожна деревна порода має характерні особливості, за якими її мож­на відрізнити від іншої. Граб — одна з найтвердіших і зносостійких порід, що мають промислове значення; граб твердіший від дуба. Оси­ка — одна з найм'якших листяних порід.

Спиляні й очищені від коренів і гілок частини дерев називають де­ревиною. Стовбури розрізають спеціальними пилками уздовж воло­кон на пиломатеріали.

Деревину широко застосовують у народному господарстві. З неї виготовляють віконні рами, двері, покриття для підлоги, меблі, папір, музичні інструменти тощо. Деревина добре обробляється різними ін­струментами, вона легка, міцна, добре склеюється.

Будову деревини можна визначити за трьома основними розріза­ми стовбура — поперечним, радіальним і тангентальним, на яких вид­но річні шари. На поперечному розрізі — кільця, на радіальному — по­здовжні смуги, а на тангентальному — хвилясті лінії.

Метал застосовують у різних галузях народного господарства (мал. 2). З кожним роком його використання збільшується. Листовий матеріал виробляють на прокатних станціях. При цьому нагрітий зливок металу пропускають через багато пар валків, які стисненням перетворюють його на тонкий лист завтовшки менш як 2 мм.

Мал. 2. Використання металу в різних галузях господарства

Є кілька видів тонкого листового металу: жерсть, дахова сталь та ін. Листову сталь завтовшки 0,2—0,5 мм називають жерстю. Жерсть без захисного покриття називають чорною, а жерсть, покриту з обох боків оловом, — білою. Олово захищає жерсть від іржі. З неї виготовляють консервні бляшанки, посуд для води та інших харчо­вих продуктів. Дахова сталь — лист завтовшки 0,25—2,0 мм. її вико­ристовують для покриття будинків, виготовлення відер, водостічних труб та ін. Тонким листовим матеріалом є й фольга, товщина якої 0,02—0,1 мм. Фольгу використовують для упаковки багатьох харчо­вих продуктів.

Пластмаса. Здебільшого пластмаси успішно замінюють мета­ли, деревину, скло та інші матеріали. З пластмаси виготовляють різ­ні деталі машин, побутові речі, посуд, їх використовують як електро­монтажні матеріали. Пластмаси виготовляють зі смол, змішуючи їх з різними домішками (наповнювачами). Наповнювачами можуть бу­ти папір, клоччя, тканина, волокно, деревне борошно тощо. Смола, охолоджуючись, тужавіє і міцно склеює між собою часточки напов­нювача, утворюючи пластмасу. При нормальній температурі пласт­маса досить міцна, а від нагрівання стає пластичною, і їй легко нада­ти потрібної форми.

Тканина. Розглянувши жмуток вати, ви побачите, що вона скла­дається з ворсинок. Це волокна — маленькі й дуже тоненькі, гнучкі й міцні тіла.

Волокна, що застосовуються для виготовлення тканини, назива­ють текстильними. Розрізняють волокна натуральні і хімічні. На­туральні поділяються на волокна рослинного, тваринного і мінераль­ного походження. Рослинні волокна виготовляють з льону, бавовни, конопель тощо.

Волокна тваринного походження — вовна, натуральний шовк, мі­нерального — азбест. До хімічних волокон належать капрон, лавсан та ін.

Для виготовлення одягу, білизни, домашнього взуття, м'яких меблів, парасольок, наметів, сумок та інших виробів використовують різні тканини. Вони відрізняються між со­бою за кольором, товщиною, м'якістю та іншими ознаками.

Тканина складається із поздовжніх і поперечних ниток, які переплітаються між собою. Нитки, що йдуть уздовж тка­нини, називають основою, а ті, що впоперек тканини -утоком (мал. 3).

Мал. 3. Ножна прядка

Мал. 4. Будова тканини

З обох боків по краю тканини проходитьпруг, в якому нитки розміщені щільніше.Завдяки пругові краї тканини не обсипаються.

Процес вироблення тканини називають ткацтвом. Ткацтво було відоме дуже давно - ще в 4 тис. до нашої ери. На малюнку 5 зображена стародавня ткацька рама, на якій виготовляли тканину. Нитку утоку протягували між натягнутими нитками основи. Спочатку це робили вручну загостреною паличкою. Пізніше нитку утоку почали закла­дати у спеціальну коробочку, що мала форму човника. Са­ме таку назву вона й дістала.

На малюнку 6 зображена схе­ма роботи найпростішого ткаць­кого верстата на сучасному під­приємстві. Процес утворення тканини відбувається наступним чином. Нитки основи натягують на вали. Частина ниток основи (наприклад, через одну нитку) періодично піднімається, а інша в цей час опускається. Між ними утворюється проміжок, крізь який пролітає човник і прокладає за собою нитку утоку. Нитка уто­ку прибивається до тканини за допомогою берда. Потім нитки основи міняються місцями, знову утворюючи проміжок.

Мал. 5. Стародавня ткацька рама

Мал. 6. Схема роботи сучасного ткацького верстата

Чов­ник пролітає у зворотному напрямку. Таким чином нитки основи і утоку переплітаються між собою. Цей процес повто­рюється до того часу, поки не закінчаться нитки основи, які натягнуті на вали.

Ткацькі верстати постійно удосконалюються. Усі ос­новні операції на сучасних верстатах виконуються автома­тично, без участі людини.

На ткацькому виробництві основною професією є ткач. Ткачі повинні добре знати вимоги до якості тканини, уміти розпізнавати дефекти тканини, знаходити причини їх ви­никнення. Під час виготовлення тканини вони стежать за роботою ткацьких верстатів.

Працюючи з тканиною, треба вміти визначити її лицьо­вий і виворітний боки.

Ознаки лицьового і виворітного боків тканини:

1. У тканини з вибійним малюнком малюнок на лицьово­му боці тканини яскравіший і чіткіший.
2. У гладко фарбованих тканин лицьовий бік більш гла­денький, а виворітний - більш ворсистий.
3. Кількість вузликів, петельок, кінців обірваних ниток на лицьовому боці менша, ніж звивороту.
4. У тканин з гладкою поверхнею (атлас, сатин) лицьовий бік блискучий, а з виворітного боку - матовий.
5. У ворсових тканин на лицьовому боці розміщений дов­гий ворс, а виворітний бік може мати короткий ворс або бу­ти без ворсу.

Якщо уважно подивитися на поверхню різних тканин, то можна побачити, що нитки основи й уто­ку в них переплітаються по-різному. Найпростіший і найпоширеніший вид ткацького переплетення ниток в ткани­ні - полотняне переплетення. У полот­няному переплетенні нитки основи й утоку чергуються через одну - на лицьо­вий бік тканини почергово виходить то основна, то утокова нитка (мал. 7).

Мал. 7. Полотняне переплетення

Веретена в ручних прядках оберталися повільно - при­близно один оберт за хвилину. Механічні веретена почат­ку 20 ст. оберталися вже в тисячу разів швидше. А от су­часні прядильні машини скручують пряжу з швидкістю, яка в десятки тисяч разів перевищує швидкість ручного прядіння. Досягти такої швидкості вдалося, використавши для скручування пряжі повітря. Надзвичайно швидкий повітряний потік підхоплює ледь скручену пряжу, миттєво Ті скручує і готову намотує на шпулю.

6. Закріплення нового матеріалу.

1. Що таке деревина?
2. На які породи поділяються всі дерева?
3. Які види тонкого металу ви знаєте?
4. На які групи поділяються тканини за походженням?

7. Лабораторно-практична робота.

1. Ознайомлення зі зразками різних конструкційних матеріалів.
2. Розпізнавання конструкційних матеріалів за зразками (дереви­на, метал, тканина, пластмаса).
3. Оформлення лабораторно-практичної роботи.
4. Оцінювання виконуваних робіт.

8. Підсумок уроку.

Виставлення оцінок.

9. Домашнє завдання:

1. вивчення нового матеріалу за конспектом;
2. підготовка різних зразків тканин.